Особливості водіння в умовах бездоріжжя

Особливості водіння в умовах бездоріжжя

Там, де закінчується асфальт, неодмінно починаються сюрпризи. Бездоріжжя ділиться на декілька типів, кожен з яких має свої особливості, та які необхідно враховувати, щоб спокійно доїхати до кінця наміченого шляху. Спробуємо розібратись з кожним типом бездоріжжя, та визначити особливості водіння відповідно до тієї чи іншої ситуації.

Перераховані види бездоріжжя можуть певною мірою поєднуватися між собою. Так що, насамперед, потрібно визначити властивості поверхні, по якій доведеться їхати, а висновки з’являться самі.

Пісок

Поведінка піску під колесами залежить від його вологості. Найбільш важкопрохідний сухий пісок. Все через свою велику сипучість. Колеса просто викидають його назад і автомобіль занурюється в нього по самі мости або навіть днище. Інерція автомобіля допомагає долати такі піщані ділянки. Але на малій швидкості і при невмілому рушанні з місця в піску автомобіль, з переднім або заднім приводом, легко заривається усіма колесами.

Найкращий спосіб подолання сумнівної піщаної ділянки: максимально полегшити (якщо це можливо) авто, висадити пасажирів і спустити колеса до тиску в шинах 1.0 – 0.8 атм. Ділянка потім долається на достатній швидкості та без зупинок. Якщо на піску є колія, краще дотримуватися її – в ній ущільнений пісок. Спроба виїхати з неї на бік ризикована, оскільки можна забуксувати. Вологий піщаний грунт добре утримується водою, яка міститься в ньому, тому їхати по мокрому піску значно простіше.

Глина

У випадку з глиною ситуація з водою виглядає навпаки. По сухій глині можна їхати з тією швидкістю, з якою дозволяє рельєф дороги. Мокра ж глина має два стани. Якщо зволожена тільки її поверхня, вона стає дуже слизькою. Тим не менш, зупинятися на ній можна. При русі потрібно дотримуватися обережності на схилах – машина може з’їхати в кювет.

При ще більш зволоженій поверхні, наприклад  після декількох дощових днів, глина переходить в особливо огидний стан – стає в’язкою та липкою. В цьому випадку треба спустити тиск в шинах, як для піску, але їхати на другій передачі, або навіть на першій, щоб у автомобіля виявився достатній запас по тязі і він не заглох.

Корисно розвідати найгіршу ділянку на пару сотень метрів вперед, визначаючи місця найбільшої твердості. І глина і піщаний грунт дуже чутливі до різких прискорень ведучих коліс – машина швидко заривається та буксує.

Сніг

Вкатаний сніг на дорозі цілком комфортний для їзди при тиску в шинах близько 1.0-1.5 атм, якщо гальмувати двигуном заздалегідь. Це повинно стати рефлексом – робитися машинально. Звичайне гальмування може призвести до заносу, так як тертя між колесами та снігом слабке. Пухкий сніг на дорозі долається накатом зі швидкістю. Сніг поза дорогою вимагає ретельного обстеження. У більшості випадків рух виключено. У будь-якому випадку, рухатися по пухкому снігу можна до глибини 30 см, не рахуючи коротких ділянок, які можна проскочити, користуючись інерцією транспортного засобу.

І пісок, і глина, і сніг, як показує досвід, мають загальний та найкращий спосіб вибиратися з ям в яких буксує гума:

  • Слід знайти дві ширших дошки, довжиною близько метра, а при можливості і до півтора.
  • Машину домкратом піднімають так, щоб можна було підкласти дошку під саме колесо в бік виїзду. Потім це робиться і з іншого боку, якщо необхідно.
  • Після цього можна з’їжджати з дошок, але перед цим потрібно уточнити по ходу руху вигідний напрямок, щоб знову не забуксувати. Головне – не забути домкрат і дошки, — вони можуть ще стати в нагоді.

Зарості

Це не ліс, в лісі машина не пройде. Луг, поляна, поле – ось місця, де машина може рухатися, дотримуючись особливих застережень. Рослини та висока трава відмінно маскують найбільш небезпечні схили ярів, металеві та бетонні уламки, пеньки, тощо. При русі в таких місцях треба пройти пішки кожен метр цієї ділянки та з’ясувати ступінь його небезпеки.

Не виключено, що під травою прихована справжня трясовина. Якщо все-таки дорога визнана безпечною, то можна їхати. Однак спочатку треба закрити жалюзі радіатора, щоб його не забило насінням і пилком рослин. Потрібно стежити за температурою охолоджувальної рідини, і на довгих ділянках зупиняти машину на відпочинок.

Вода

Водні перешкоди краще об’їжджати. Якщо все ж доведеться перетнути, то спочатку потрібно привести в ідеальний порядок електрообладнання (особливо його ізоляцію) і перевірити герметичність масляної системи. Висота води перевіряється вбрід, а дно потрібно добре обстежити. Максимальна глибина не більше 50 см. Під час руху не зупинятися, не глушити двигун. Після переїзду броду потрібно ретельно просушити гальма пригальмовуванням, а машину в цілому оглянути, і добре просушити. Не зашкодить змастити доступні вузли.


Сподобався матеріал? Поділись у соцмережах, підтримай проект:


Матеріали по темі:

Залишити відповідь